У цикл „Під акаціями" увійшли вірші Івана Коваленка, створені у той самий період, що й цикли „Боярські сонети" та „Тиха зірка". Цей цикл об'єднав вірші, присвячені Чернігову, місту художників та поетів, рідному місту його дружини...

Дружині

Старезний дім стоїть поміж акацій,
Вони високі, жилаві, стрункі.
Їх сонце позолочує уранці,
А дім хоронить спогади гіркі...

Наступний підцикл об'єднує сонети, присвячені Чернігову, Десні і задесенню, чернігівськім озерам...

Чернігів древній став понад Десною,
Собор між зелені, як диво, вирина.
Над вічною і світлою рікою
Не змовкла ще історії струна...

Якщо Господь пошле тобі знамення
І у Чернігові ти будеш на Валу,
Забудь про все, поглянь на Задесення
І тихо прокажи Йому хвалу...

Що пригадати у чорну годину,
Втішити серце в знемозі і тузі?
Серце підказує: “Згадуй стежину,
Ледве помітну на скошенім лузі”...

А я все біжу, і біжу, і біжу
По темній стежині в гаю над Десною,
Дерева мене обступили стіною,
Немовби ховають останню межу...