Я часто в юності колись сідав за шахи,
Мене вражала ця таємна гра.

Я вчора знову мандрував в минуле,
У сиву і далеку давнину.
Хотів я предків десь своїх знайти,
Щоб сил у них дістать собі первісних
І стать сильнішим в наш тривожний вік...

Індійські мудреці відкрили дивну Майю,
Таке невидиме таємне покривало,
Що світ увесь собою обгортає
І закриває від очей людини
Усі найбільші і найглибші таємниці
І всесвіту, і простору, і часу, і буття.

Яка зима! Яка страшна зима!..

Таких морозів люди ще не знали, –

Закуті в лід міцний озера й ріки,

Ще й сніг глибокий шпари всі закрив, –

І лихо у воді – прийшла придуха...

Мені це розповів один дивак,
Він мав непосидючу дуже вдачу,
Мабуть, півсвіту він уже об’їхав.
Чого він скрізь шукав – не міг я зрозуміть...