У циклі «Вірші тобі» зібрані поезії, звернені до юної дружини. Тут ідеться про велике кохання, присутня і драматизація сварки між молодим подружжям. Вірші цього циклу написані в Чернігові, куди молодий поет приїхав до дружини, шукаючи примирення, та у Києві, де чекав на її повернення. У цих віршах багато кохання і багато поезії. Одним із шедеврів цього циклу є вірш «Шум лісовий». Цикл розпочинається і закінчується ліричними мініатюрами.

Я тим щасливий, що живу,
Що можу бачить і любить
Людей, і сонце, і траву,
І неба ясную блакить...

Довго темно й безпросвітно
У моїм було житті,
Та ось зіронька привітно
Спалахнула на путі...

Якщо сум тебе поборе,
Глянь на мить у вічність ти.
Вийди в ніч, там небо – море,
В нім летять, горять світи...

Літня ніч, і, ніби в морі,
Порозкидані вогні,
В темнім небі сяють зорі
Віковічно мовчазні...

По світу довго я блукав,
Тепла шукав я і привіту,
І ніжність ту, що в серці мав,
Я розгубив, розніс по світу...