Перекладів у Івана Коваленка небагато – переклади з російської поезій улюблених авторів, декілька поезій з французької та англійської. Але чого варта скромна примітка про переклади з іноземної: їх він здійснював у таборі з тих поезій, які знав напам’ять. У Івана Коваленка була феноменальна пам’ять. Він пам’ятав вірші, які вчив ще студентом.

АЛЬФОНС ДЕ ЛАМАРТІН

Жене невпинно доля нас до нових берегів,
У вічну ніч наш шлях завжди лежить.
Невже не зможем ми у океані днів
Наш човен зупинить?

Ф.КОПЕ*

В цей час чудовий і ранній
Сад від сонця умить розцвіта;
В сивім осіннім тумані
Листя з дерев опада.

Ш.БОДЛЕР

Людино вільна, вічно будеш ти,
Як дзеркало своє, кохати ніжно море, –
Воно твоя душа, гіркі його простори,
І в прірвах дум твоїх не менше гіркоти.

Ш.БОДЛЕР

Бува, для забавки нудьгуючі матроси
Серед безмежних вод, далеко від землі
Птахів могутніх ловлять, альбатросів,
Що супроводжують невтомно кораблі.

Г.ЛОНГФЕЛО

Я вистрілив стрілу в блакить,
Не знав, куди вона летить,
Бо треба зір чудовий мать –
Стрілу в польоті наздогнать.

Ф.ГЕЙНЕ

Я мав колись чудовий рідний край.

Дубових крон
я слухав шум.
Фіялок був розмай.
То був лиш сон.