Я вже спілкуюсь з потойбічним світом,
Померлих душі бачу я не раз,
Вони – моя рідня. Без кривди і образ
Приходять з радістю, любов’ю і привітом...

Північний вітер гонить темні хмари,
І дощ січе, і на землі сльота.
А з вітру зойк до мене доліта,
Що вимагає помсти і покари...

У поета тільки слово,
Тільки слово, більш нічого –
Слово правди і свободи,
Слово гідності і честі,
Слово мужності і віри,
І любові, і надії,
І покари грізне слово...

(Пам’яті розстріляних українських поетів)

Я стояв перед тобою
Над безоднею страшною,
Не лякаючись грози.
Я був замкнений в неволі
І тягар своєї долі
Сам поклав на терези...

В Бухенвальді є дзвін,
В Хіросімі – вогонь,
А в Сибіру – нічого,
Крім серця мого…

Не мене розіп’яли,
І не ніс я хреста на Голгофу,
А страшенний тягар
Мені давить весь час на плече...

Л.Куровській*

Коли посне набрід московський,
Замовкнуть сови і сичі,
З села верта Дмитро Куровський
По темній вулиці вночі...